ДІАГНОСТИКА ТА ПОШИРЕННЯ ДЕРМАТОМІКОЗІВ СЕРЕД СОБАК І КОТІВ У КИЄВІ В ПЕРІОД З 2019 ПО 2022 РОКИ
DOI:
https://doi.org/10.31073/onehealthjournal2023-III-05Ключові слова:
собаки, коти, дерматомікози, Trichophyton, Microsporum, Alternaria Nees, методи діагностикиАнотація
Понад 25 % випадків звернень власників дрібних тварин до фахівців ветеринарної медицини пов’язані з патологією шкіри, викликаною дерматофітами. Особливу небезпеку становлять тварини хворі на дерматомікози з субклінічною формою перебігу, оскільки у разі ускладнення патологічного процесу, вони можуть бути небезпечними для здоров’я людини. До найбільш розповсюджених збудників, що провокують розвиток дерматитів серед дрібних тварин, особливе місце займають патогенні гриби роду Trichophyton та Microsporum. У ветеринарній практиці все частіше фіксують мікози, викликані представником сапрофітної флори класу Deuteromycetes, роду Alternaria Nees – Alternaria alternata (tenuis). Дослідження проведені з 2019 по 2022 рока на базі Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Предметом дослідження був біологічний матеріал від собак і котів, уражений мікроорганізмами родів Microsporum, Trichophyton та Alternaria alternata. Під час виділення та ідентифікації дерматоміцетів використовували середовище Сабуро та Основа агару для дерматофітів з селективною добавкою. Облік результатів та ідентифікації збудника здійснювали на основі опису морфології росту колоній з визначальниками мікроміцетів. На основі проведених досліджень 614 зразків біологічного матеріалу було виявлено 272 (44,3 %) лабораторно підтверджених випадки дерматомікозів, з них 139 (22,6 %) у собак та 133 (21,7 %) у котів від загальної кількості досліджуваного матеріалу відповідно. За вказаний період було зафіксовано 174 випадки ураження тварин, мікроскопічними грибами роду Alternaria alternata, що становить 28,3 % від загальної кількості досліджуваного матеріалу, 31 випадок ураження мікроскопічними грибами роду Trichophyton, що становить 5,1 %, та 67 випадків роду Microsporum (10,9 %) відповідно. Культуральний метод досліджень дозволяє чітко ідентифікувати збудники дерматомікозів, однак передбачає досить тривалий 10-денний термін дослідження.
Посилання
Aleksieieva NV, Lohvina LO, and Zakharvina AS. (2019). ‘Diahnostyka ta efektyvnist likuvannia dermatomikoziv kotiv, ‘IV Mizhnar nauk-prakt konf vykladachiv i studentiv «Aktualni aspekty biolohii tvaryn, veterynarnoi medytsyny ta veterynarno-sanitarnoi ekspertyzy» : mater konf’, 268. [in Ukrainian].
Aranchii SV, Zon HA, and Kinash OV. (2016). ‘Epizootolohichna sytuatsiia shchodo vistseralnykh mikoziv tvaryn v umovakh tsentralnoho rehionu Ukrainy’, Visnyk ahrarnoi nauky Prychornomoria, 2(1), 11–17. URL: https://visnyk.mnau.edu.ua/n89v2r2016aranchiy [in Ukrainian].
Bilai VI, and Kurbatska ZA. (1990). ‘Vyznachalnyk toksynoutvoriuiuchykh mikromitsetiv, K.: Naukova dumka, 141–264. [in Ukrainian].
Bilai VI, and Pydoplychko NM. (1970). ‘Toksynoutvoriuiuchi mikroskopichni hryby i zakhvoriuvannia, shcho vony vyklykaiut u tvaryn i liudei, K.: Naukova dumka, 1970, 291. [in Ukrainian].
Bila NV, Hlebeniuk VV, Zubkov VV, and Voronov TV. (2014). ‘Epizootolohichni osoblyvosti dermatomikoziv u misti Dnipropetrovsk’, Nauk-tekhn. Bul. NDTs biobezpeky ta ekol. kontroliu res APK, 2(3), 63–67. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/ndbnndc_2014_2_3_12 [in Ukrainian].
Boehm TMSA, and Mueller RS. (2019). ‘Dermatophytosis in dogs and cats – an update’, Tierarztl Prax Ausg K Kleintiere Heimtiere, 47(4), 257–268. doi.:10.1055/a-0969-1446.
Chupryna MI, Ivanchenko IM, and Severyn RV. (2022). ‘Diahnostyka ta poshyrennia dermatomikoziv sered sobak dribnykh porid u m. Ternopoli’, Visn Poltavskoi derzhavnoi ahrar akad, (4), 180–185. doi.:10.31210/visnyk2022.04.22. [in Ukrainian].
Frymus T, Gruffydd-Jones T, Pennisi MG, Addie D, Belak S, Boucraut-Baralon C, Egberink H, Hartmann K, Hosie MJ, Llore, A, Lutz H, Marsilio F, Mostl K, Radford AD, Thiry E, Truyen U, and Hornizek MCD. (2013). ‘Dermatophytosis in cats: ABDC guidelines on prevention and management’, J Feline Med Surg, 15(7), 598– 604.
Haggag YN, Samaha HA, Nossair MA, and Mohammad RMH. (2017). ‘Prevalence of dermatophytosis in some animals and human in Bahera Province, Egypt’, Alex J Vet Sci, 53(2), 64–71.
Indarjulianto S, Yanuartono Р, Widyarini S, Raharjo S, Purnamaningsih H, Nururrozi A, Hariwibowo N, and Jainudin HA. (2017). ‘Microsporum canis infection in dermatitis cats’, J Vet, 18(2), 207–210.
Marsella R, Ahrens K, Wilkes R, Trujillo A, and Dorr M. (2020). ‘Comparison of various treatment options for canine atopic dermatitis: a blinded, randomized, controlled study in a colony of research atopic beagle dogs’, Vet Dermatol, 31 (4), 284. doi.:10.1111/vde.12849.
Mattei Antonella. (2014). ‘Dermatophytosis in Small Animals’, Microbiol & Inf Dis, 2014/01/01. doi.:10.15226/sojmid/2/3/00124.
Moriello KA, Coyner K, Paterson S, and Mignon B. (2017). ‘Diagnosis and treatment of dermatophytosis in dogs and cats’, Vet Dermatol, 28, 266-e68. doi.:10.1111/vde.12440.
Nenoff P, Handrick W, Kr?ger C, Vissiennon T, Wichmann K, Gr?ser Y, and Tchernev G. (2012). ‘Dermatomykosen durch Haus- und Nutztiere: Vernachl?ssigte Infektionen? [Dermatomycoses due to pets and farm animals : neglected infections?]’, Hautarzt, 2012 Nov, 63(11), 848–58. German. Doi.:10.1007/s00105-012- 2379-y. PMID:23114507.
Paryuni AD, Indarjulianto S, and Widyarini S. (2020). ‘Dermatophytosis in companion animals: A review’, Vet World, 2020 Jun 22, 13(6), 1174–1181. doi.:10.14202/vetworld.2020.1174-1181. PMID:32801570; PMCID:PMC7396343.
Roshanzamir H, Naserli S, Ziaie B, and Fakour M. (2016). ‘Incidence of dermatophytes isolated from dogs and cats in the city of Baku, Azerbaijan’, Comp Clin Pathol, 25(2), 327–329.
Sakuragi Y, Sawada Y, Hara Y, Ohmori S, Omoto D, Haruyama S, Yoshioka M, Nishio D, and Nakamura M. (2016). ‘Increased circulating Th17 cell in a patient with tinea capitis caused by Microsporum canis’, Allergol Int, 65(2), 215–216.
Spesso MF, Nuncira CT, Burstein VL, Masih DT, Dib MD, and Chiapello LS. (2013). ‘Microsatellite- primed PCR and random primer amplification polymorphic DNA for the identification and epidemiology of dermatophytes’, Europ J Clinic Microbiol & Inf Dis, 32, 1009–1015. doi.:10.1007/s10096-013-1839-3.
