ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ІЄРСИНІОЗІВ
DOI:
https://doi.org/10.31073/onehealthjournal2024-IV-05Ключові слова:
бактеріальні зоонози, ієрсиніоз, лабораторна діагностика, бактеріоз, зоонозАнотація
Стаття присвячена аналізу сучасного стану діагностики ієрсиніозів тварин і важливості вивчення цього бактеріального зоонозу. Використовуючи джерела вітчизняної та закордонної літератури, у статті представлена інформація щодо розповсюдження ієрсиніозів та лабораторної діагностики цієї хвороби. Ієрсиніозні інфекції, зумовлені патогенними для людини та тварин Yersinia pseudotuberculosis і Yersinia enterocolitica, відносяться до широко розповсюджених у світі гострих кишкових захворювань. Біологічне споріднення збудників псевдотуберкульозу й кишкового ієрсиніозу забезпечує подібність клінічних форм. До недавнього часу кишковий ієрсиніоз та псевдотуберкульоз вважалися доволі рідкісними захворюваннями і не привертали до себе особливої уваги фахівців. Останнім часом проблема ієрсиніозів привертає все більше уваги ветеринарних та медичних працівників, що обумовлено поширеністю ієрсиній у природі (ґрунт, вода, каналізація, рослини, пил), збільшенням кількості хворих на ієрсиніоз людей, та недосконалими методами лабораторної діагностики цих захворювань. Заготівля, транспортування і зберігання харчових продуктів (молока, м’яса, овочів, коренеплодів, фруктів) або кормів для тварин з недодержанням санітарно-гігієнічних норм і правил, підвищує ризик накопичення ієрсиній та інфікування людей і тварин. В даний час епізоотолого-епідеміологічною особливістю збудників зазначених захворювань є зміна популяцій циркулюючих Y. enterocolitica, зокрема, зниження питомої ваги серотипів, які домінували в попередні десятиріччя і поява нових серо- і біотипів, що раніше вважалися непатогенними. У зв’язку із різноманітними клінічними проявами, множинністю ураження органів та систем кишковий ієрсиніоз ховається під маскою різних захворювань чим ускладнює та обумовлює трудоємкість процесу діагностики даної хвороби.
Враховуючи високу потенційну небезпеку бактерій роду Yersinia для людини через контамінацію харчових продуктів тваринного і рослинного походження, актуальність проблеми лабораторної діагности ієрсиній не знижується.
Посилання
Abreu-Goodger C., and Merino E. (2005). RibEX: a web server for locating riboswitches and other conserved bacterial regulatory elements. Nucleic Acids Res. 33 690– 692, doi: 10.1093/nar/gki445.
Achtman M., Morelli G., Zhu P., Wirth T., Diehl I., Kusecek B., Vogler AJ, Wagner DM, and Allender CJ. (2004). Microevolution and history of the plague bacillus Yersinia pestis. Proc Natl Acad Sci USA, 21;101(51):17837-42, doi:10.1073/pnas.0408026101.
Adeolu, M.; Alnajar, S.; Naushad, S.; and Gupta, R. (2016) Genome-based phylogeny and taxonomy of the «Enterobacteriales»: Proposal for Enterobacterales ord. nov. divided into the families Enterobacteriaceae, Erwiniaceae fam. nov., Pectobacteriaceae fam. nov., Yersiniaceae fam. nov., Hafniaceae fam. nov., Morganellaceae fam. nov., and Budviciaceae fam. nov. Int. J. Syst. Evol. Microbiol., 66, 5575–5599.
Babkyn, A.F. (1990). Sposob dyfferentsyalnoi dyahnostyky brutselleza y yersynyoza. A.F. Babkyn, A.N. Kasianov, B.C. Efremov. A.S. 1567984 SSSR. MKY 01 № 33/53. № 20. 44 – 56 S.
Bacteriological Analytical Manual (1998), 8th Edition, Revision A. Chapter 8.
Dovidnyk infektsiinykh zakhvoriuvan (1998). Ministerstvo okhorony zdorovia . Kyiv.
Evenhuis J.P., Lapatra S.E., Verner-Jeffreys D.W., Dalsgaard I., Welch T.J. (2009) Identification of flagellar motility genes in Yersinia ruckeri by transposon mutagenesis. Appl Environ Microbiol; 75:6630–6633
Fredriksson-Ahomaa, M. (2023). Enteropathogenic Yersinia spp. In: Sing, A. (eds) Zoonoses: Infections Affecting Humans and Animals. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-031-27164-9_8.
Fukushima H, Matsuda Y, Seki R, Tsubokura M, Takeda N, Shubin FN, Paik IK, and Zheng XB. (2001) Geographical heterogeneity between Far Eastern and Western countries in prevalence of the virulence plasmid, the superantigen Yersinia pseudotuberculosis-derived mitogen, and the high-pathogenicity island among Yersinia pseudotuberculosis strains. J Clin Microbiol. 39 (10):3541-7. doi: 10.1128/JCM.39.10.3541- 3547.2001.
Holovko A. M. (2007) Mykrobyolohycheskye y vyrusolohycheskye metodы yssledovanyi v veterynarnoi medetsyne. Spravochnoe posobye. Pod red. Kharkov. «NTMT».- 512 p.
Holubovska O.A., Herasun B.A., and Zinchuk O.M. (2022). Infektsiini khvoroby: pidruchnyk. 4-e pereroblene i dopovnene vydannia – Kyiv: VSV «Medytsyna», 464 S.
The European Union One Health 2020 Zoonoses Report,2020 2.EFSA (European Food Safety Authority), European Food Safety Authority, European Centre for Disease Prevention and Control, 2021, 11, doi: 10.2903/j.efsa.2021.6971.
Joy Wade (2019) Characterization of Yersinia ruckeri and enteric redmouth disease (ERM) to inform pathogen transfer risk assessments in British Columbia. Canadian Science Advisory Secretariat (CSAS), Research Document 2019/022.
Kozko V.M., Solomennyk H.O., and Yurko K.V. (2019). Infektsiini khvoroby: pidruchnyk. Vseukrainske spetsializovane vydavnytstvo «Medytsyna». 312 S.
Kudryashev M., Diepold A., and Amstutz M. (2015). Yersinia enterocolitica type III secretion injectisomes form regularly spaced clusters, which incorporate new machines upon activation. Mol Microbiol. 95(5):875–84, doi: 10.1111/mmi.12908.
Lambrecht E., Bare J., Van Damme I., Bert W., Sabbe K., and Houf K. (2013). The behavior of Yersinia enterocolitica in the presence of bactericidal Acanthamoeba castellanii. App. Environment. microbiol. 79 6407–6413. вoi: 10.1128/AEM.01915-13
Pease P. (1979). Observations on L-forms of Yersinia enterocolitica. J Med Microbiol. 12 (3):337-46. doi: 10.1099/00222615-12-3-337.
Raducheva T, Velianov D, and Ilieva L. (1989). Yersinia enterocolitica--its multiplication on nutrient media containing rhamnose, raffinose and sodium succinate]. Acta Microbiol Bulg. 24:29-34.
Renaud N., Lecci L., Courcol R.J., Simonet M., and Gaillot O. (2013). CHROMagar Yersinia, a new chromogenic agar for screening of potentially pathogenic Yersinia enterocolitica isolates in stools. J Clin Microbiol. 51(4):1184-7. doi: 10.1128/JCM.02903-12.
Sören S., Rakin А., and Heesemann J. (2004). The Yersinia high-pathogenicity island (HPI): evolutionary and functional aspects. International Journal of Medical Microbiology, 294(2–3):83-94, https://doi.org/10.1016/j.ijmm.2004.06.026.
Symulyk V.D. (2013). Hostri kyshkovi infektsii u ditei. Navchalno-metodychnyi posibnyk z infektsiinykh dytiachykh khvorob pryznachenyi dlia studentiv 5 ta 6 kursiv medychnoho fakukultetu UzhNU. 122 C .Skurnik, Mikael, Bölin, Ingrid, Heikkinen, Piha, Wolf- Watz, Hans. (1984). Virulence plasmid-associated autoagglutination in Yersinia Spp. Journal of bacteriology. 158. 1033-6. 10.1128/JB.158.3.1033-1036.1984.
Tan L.K., Ooi P.T., Carniel E., and Thong K.L. (2014). Evaluation of a Modified Cefsulodin-Irgasan-Novobiocin Agar for Isolation of Yersinia spp. PLOS ONE; 9 (8): e106329. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0106329
Tan S.Y., Tan I.K., Tan M.F., Dutta A., and Choo S.W. (2016). Evolutionary study of Yersinia genomes deciphers emergence of human pathogenic species. Sci Rep. 31; 6:36116. doi: 10.1038/srep36116.
Truba O. O. (2021). EPIZOOTOLOHIChNI TA EPIDEMIOLOHIChNI ASPEKTY KYShKOVOHO IIeRSYNIOZU V UKRAINI (OHLIaD). Visnyk Sumskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu. Vypusk 3 (54).Diepold A, Armitage J. (2015). Type III secretion systems: the bacterial flagellum and the injectisome. Philos Trans R Soc Lond, B Biol Sci. 370(1679), pii: 20150020, doi: 10.1098/rstb.2015.0020.
Ushkalov A.V. (2023). Henetychna sporidnenist patohennykh iiersynii. Naukovo- tekhnichnyi biuleten derzhavnoho naukovo-doslidnoho kontrolnoho instytutu veterynarnykh preparativ ta kormovykh dobavok instytutu biolohii tvaryn Vypusk 24 No 2 Lviv. St 216-232
Volkov A.V., and Kupriienko A.K. (2007). Do pytan pro diahnostyku kyshkovoho iiersyniozu y bakteriolohichnoho doslidzhennia obiektiv zovnishnoho seredovyshcha na leptospiroz. Aktualni problemy profilaktyky osoblyvo nebezpechnykh infektsii. Odeska SES. S.118.
